Я патриот. Я воздух русский, я землю русскую люблю. Я верю, что нигде на свете второй такой не отыщу.
Навигация
Топ новостей
    Календарь
    «    Ноябрь 2017    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930 
    Облако тегов
    новости, по, шаблоны
    Архив сайта
    Март 2015 (51)
    Ноябрь 2014 (1)
    Сентябрь 2014 (8)
    Апрель 2014 (1)
    Март 2014 (2)
    Февраль 2014 (5)
    Генеалогічні дослідження в музеї історії міста Горлівки: універсальний масштаб і смисловий центр історії
    Автор: Житель | 14-06-2011, 14:29


    Музей історії міста Горлівки вивчає та експозиційно відображає історію свого міста за допомогою сімейних архівів горлівчан. З 2000 року на базі музею щорічно відбуваються науково-практичні конференції «Генеалогія горлівчан», друкуються матеріали за результатами досліджень. Цей інтерактивний підхід в сучасному вимірі є ефективним і актуальним, спрямованим на використання сімейних джерел: документів, різноманітних раритетів та спогадів. Аналіз генеалогічних аспектів набуває своєї важливості і в сенсі підтвердження або спростування деяких «міфів» про Донбас.

       Нові соціокультурні умови, в яких працюють сучасні музейні установи, все активніше перетворюють їх на інноваційну модель, мета якої – звернення до різних верств населення. Музей історії міста Горлівки активно включився до ціх трансформаційних процесів. Підтвердженням тому є втілення низки логічно пов’язаних ланцюжків музейної діяльності, за основу якої покладено полідисциплінарний підхід до музейного джерела. Музейне джерело - це історичне джерело в контексті культури, завдяки якої воно виникло, також завжди цілісне, як продукт, що з’являється в різноманітних сферах творчої активності людини. Цей підхід сучасного джерелознавства  реалізується  музеєм. В контексті цієї статті  ми зупинимось на джерелознавчих аспектах горлівської історії завдяки генеалогічним дослідженням, які вже на протязі дев’яти років точаться на базі музею. Учасниками щорічних науково-практичних конференцій являються перш за все мешканці міста, які досліджують свої родоводи. Генеалогія, як допоміжна історична дисципліна, стала фундаментом музейної політики нашого закладу. Ми пізнаємо історію Горлівки за допомогою сімейних архівів горлівчан. Цей інтерактивний підхід в сучасному вимірі є ефективним, спрямованим на формування і поширення знань. Актуальність такого підходу полягає ще і в сенсі підтвердження, або спростування деяких «міфів» про Донбас, як-то: по-перше, «хто ми – автохтонне  населення або «природні колоністи»? ; по – друге, « невже ми тільки «почесні гвинтики» великої інтернаціональної технократичної імперії машино-людей?» ; по – третє, «невже культурна специфіка краю розмита до останньої цеглини і має вигляд тільки фрагментів?»; і, взагалі, невже ж ми «Івани нє помнящіє родства?»

    Відповіді на ці проблемні запитання в значній мірі дає генеалогія. Співробітники музею історії міста Горлівки помітили її історико – культурологічний статус та прикладне значення. За радянські часи для нашого краю не була характерною наявність розвинутої історичної пам’яті. Маючи унікальну історію, наше місто не закріпило свій історичний досвід у концентрованому вигляді. У більшості своєї історична свідомість підмінювалась лозунгами або міфами, складеними на потребу влади. Завдяки цьому культурна специфіка розмивалась і була фрагментарною. Але співробітники музею історії міста Горлівки, досліджуючи генеалогічні корені окремих горлівських родин та враховуючи сімейні розвідки самих мешканців міста, дійшли висновку, що на протязі всього цього часу йшло накопичення історичної пам’яті і був лише потрібен суспільний запит.  Треба було лише розворушити людей, звернутися до глибин їх пам’яті… Матеріали девятьох науково-практичних конференцій «Генеалогія горлівчан», проведених на базі нашого музею, свідчать про те, як зберігали наші земляки свою родинну історію. А ті, кому не вдалось це зробити, намагаються надолужити втрачене. Вивчаючи сімейні джерела, музейні співробітники  переосмислюють специфіку нашого міста, комплектують  фондову документальну колекцію. Елементи складання єдиної міської генеалогічної крони розробляються в рамках етнографії, демографії, соціології, генетики, євгеніки, топоніміки та інших суміжних дисциплін. Зупинимось на деяких аспектах генеалогічних досліджень.

      Перш за все декілька слів про розвиток генеалогічного руху на Донеччині:                                             з чого все починалось… У вересні 2000 р. музей історії Горлівки зініціював в Донецькій області проведення Першої  науково-практичної конференції за проблемами «Генеалогія горлівчан».[1] Автором цієї ідеї був тоді ще провідний науковий співробітник, зараз директор музею Савенко Наталя Олександрівна. Про­граму проведення конференції було схвалено управлінням культури Донецької облдержадміністрації та під її реалізацію було надано грант. Завдяки чому було видано збірку матеріалів кон­ференції та випущено пам`ятний значок, автором якого є  Заслужений художник України Толстов Леонід Федорович. [2] До участі в науковому заході було залучено різноманітні соціальні, вікові, національні верстви горлівчан, а також фахівці статистичного управління, представники системи освіти та медичних закладів. Запросили також і гостей з Донецького національного університету, дослідників власних родоводів.

    Готуючись до конференції, наукові співробітники музею вивчили сучасний стан ге­неалогічних досліджень на Україні та за її межами. Виявилось, що на той час існували секція генеалогії при Українському геральдичному товаристві у Львові, а також Центр генеалогічних дос­ліджень в Києві. Під час роботи над вивченням родоводу засновника нашого міста П.М. Горлова, ми одержали матеріали від Російського генеалогічного товариства. Публікація таких відо­мостей в збірці матеріалів конференції стала в нагоді дослідникам.

    Генеалогічні дослідження музею та робота з цього напрямку були розглянуті на об­ласному семінарі музейних працівників у травні 2000 року, найцікавіші доповіді видано в збірці матеріалів семінару. Були надані пропозиції щодо створення генеалогічного товариства, за організацію цієї справи в масштабі області взявся донецький підприємець, учасник нашої Першої генеалогічної конференції С.К.Перепеченко. 23 жовтня 2001 р. у Донецьку, в приміщенні обласної універсальної наукової бібліо­теки ім. Н.К. Крупської відбулися установчі збори Донецького генеалогічного товариства. [] Збори прийняли рішення про створення генеалогічного товариства. Головою ДГТ одностайно обрано С.К.Перепеченко. Було також затверджено статут ДГТ, згідно з яким, «товариство є культурно-просвітниць­кою та науково-дослідницькою регіональною громадською організацією». [3] Планувалось створити місцеві осеред­ки. Горлівчанам в цьому питанні не треба було турбуватися, бо музей історії, що першим в області розгорнув цю роботу на досить високому науковому рівні, вже об`єднав навколо себе прихильників, і коло їх постійно зростає. У жовтні 2001 р. представники музею історії м. Гор­лівки були запрошені до участі в роботі X Всеукраїнської наукової конференції, що відбу­валась на базі Донецького національного університету. [4]В збірку матеріалів конференції увійшла наукова стаття Н.О.Савенко про генеалогічні дослідження горлівчан.

       Генеалогічні дослідження моделюють різноплановий культурний образ в історичному контексті. Наша загальна історія буде настільки об’єктивніша та правдивіша чим більше буде схожа на різноманітну яскраву мозаїку, складену з багаточисельних родоводів наших земляків. Чим більше ми

    знаємо сімейних історій, тим глибше розуміємо долю нашого народу. Чим глибше кожен з нас аналізує своє походження, події сімейної хроніки, родинні зв’язки, тим чіткіше видно подальший шлях. Актуальність виявлення родовідних джерел особливо вимальовується на фоні складних соціально-моралістичних проблем сучасного життя: розпаду сімей, катастрофічної ситуації у демографічних процесах, у зниженні чисельності населення, падінні рівня народжуваності, погіршення стану здоров’я людей, особливо молодого покоління. Наведемо конкретні статистичні дані щодо сучасного становища з вищеназваних проблем по місту Горлівка.

    Що стосується демографічної ситуації, то починаючи з 1993 року спостерігається щорічне зменшення чисельності населення. За даними на 1939 рік населення міста складало 213 тис. чоловік. На день визволення від німецько-фашистських загарбників у вересні 1943 року – 65 тис. чоловік. Найбільша чисельність – 373,8 тис. мешканців зафіксована на 01.01.1988 року.

    На початок 2000 року в нашому місті зареєстровано 323,4 тис. осіб, на початок 2009 року – 287 тис. осіб.  Показник природного приросту, тобто перевага народжуваності над смертністю у місті з 1948 року по 1972 був у середньому +4,5, але починаючи з 1989 року цей показник став негативним. У 1999 році в місті природний приріст населення також мав негативне значення -3,7. Порівняно з 1990 р. цей показник зменшився в 5 разів. Зараз він складає – 3,31[5] Починаючи з 1993 року спостерігається значний міграційний відтік населення. Найбільший міграційний відтік – 2678 чоловік спостерігався у 1994 році, а притік +27034 чоловіка – в 1948 році. Починаючи з  2000 року міграція поступово знизилась. [6] Основна маса мешканців емігрувала в держави СНД та далекого зарубіжжя: Ізраїль, США, Німеччину. Міграційні процеси торкаються в основному працездатної частини населення, що веде до зміни його вікової структури. Тенденція старіння населення простежується і в нашому місті: на початок 1994 року середній вік населення – 38 років, а в 1999 році – 39 років [7], в 2008 році – 40,5 років. Спостерігається зниження кількості дітей. В 1994 році від 0-6 років було 23 тисяч чоловік, у 1999 році – 13 тисяч. Найбільшу кількість народжених по місту зафіксовано в 1958 році – 8865 дітей (в цілому 50-60-і рр. характеризуються високою народжуваністю) [8]. Якщо торкатися статистичних даних з приводу стану горлівської родини та народжуваності дітей, то треба навести до уваги наступну таблицю. [9]

    Якщо подивитися на працездатне населення, то в місті помирає велика кількість чоловіків, тому помітне превалювання в місті жіночого населення. На 01.01.2000 року чоловіків – 137, 5 тис., жінок – 161,1 тис. (на 23,6 тис. більше). [10] Зниження рівня життя, формування та розвиток у молоді міста нових типів репродуктивності поведінки пов’язано не з погіршенням, а зі зміною в стилі та способі життя. Це призводить до громадських шлюбів, народження позашлюбних дітей. З’явилась ще одна негативна статистика - кількість так званих „отказних” дітей. Про це свідчать наступні дані: 1993 р. – 17 дітей, 1994 р. – 25, 1995 р. – 29, 1996 р. – 28, 1997 р. – 37, 1998 р. – 38, 1999 р. – 43, [11] 2008 р - [12]

            До музейної установи люди приходять у пошуках життєвих цінностей та орієнтирів, духовного здоров’я, відчуття спадковості в часі. Тому вважаємо, що діяльність музею як репрезентанта родинних цінностей, родинної пам’яті, повністю відповідає цим завданням. Невід’ємною складовою роботи з місцевим населенням, з приводу їх залучення до генеалогічних розвідок, стало анкетування як засіб отримання історико – генеалогічних відомостей серед горлівчан. Декілька слів про результати анкетування серед учнів горлівських шкіл. Про глибину знань родового коріння опитуваних свідчать такі дані: з 94 написаних родоводів, п’ятеро учнів знало про своїх пращурів до ХІХ ст., 8 – до сер. ХІХ ст., 31 – до кінця ХІХ ст., 50 – поч. ХХ ст., 4 – сер. ХХ ст..  Можна зробити такий висновок – більше половини опитаних нічого не знають про свій рід з дореволюційних років (поч.. ХХ ст.): обрив коріння. Соціальне походження укладачів родоводів розподілилось таким чином: із заможних селян – 12, з бідних – 40, з робітників – 28, з інтелігенції – 5, з дворян  - 3, з священнослужителів – 1, з міщан -1, з козаків – 4. В даному випадку ми спостерігаємо превалювання селянських коренів, район з прибулим населенням (на заробітки), молода промислова зона. А ось національний склад прибулих: українці – 39 опитуваних, росіян – 36, поляків – 6, сербів – 3, хорватів – 1, греків – 2, молдаван – 3, татар – 2, німців – 2. [13]Висновок – багатонаціональний склад, українців лише половина, більша частина з них зараз російськомовна. Були виведені і такі дані: гордість за історію своєї сім’ї мають 96%, хочуть повторити життя одного з предків всього лише 24%,  вважають себе повністю схожими на предків 56%.[14] В цій групі опитуваних видатних предків не визначили. Але робота з іншими групами респондентів дала наступні результати. На сьогодні в Горлівці нащадки таких відомих родин як Мазепи, Шевченка, Огинського, Бенкендорфа. Є нащадки і менш відомих на всю країну прізвищ, але які зіграли особливу роль в історії: М.О. Долгов, який очолив повстання козаків на Кавказі під час боротьби в роки громадянської війни з червоноармійцями; Микита Дев’ятилов – селянин, чиє прізвище носить цілий район нашого міста „Микитівський” та залізнична станція „Микитівка”. [15]

    Родинний архів пам’яті –це джерело пізнання цікавих сторінок з історії міста, з історії нашого регіону, та і всієї України. Вивчення цих джерел надають можливість пролити світ на деякі непізнані сторінки історії. Під час вивчення родоводів видатних в нашій місцевій історії людей були зроблені і деякі відкриття. Зараз вони зафіксовані в легендах, які супроводжують документацію під час прийняття історико-культурних раритетів до музейних фондів.В свою чергу ці легенди набувають значення безцінних джерел для майбутніх досліджень.  З цього приводу треба навести декілька прикладів.

    Ім’я шахтарського поета Павла Григоровича Безпощадного (Іванова) (1895-1968), чиє ім’я зараз носить горлівське літературне об’єднання, було досить відомим за радянські часи. У нього був і власний літописець М.Гончаров, який в книзі « Оружие поэта» (рос.мова) виклав його біографічні відомості. Але деякі факти стосовно його походження були « під трьома замками». Псевдонім - Павло Безпощадний, у 20-30-ті роки ХХ ст.. був всім зрозумілим, бо це – дух того часу. За псевдонімом ховалось прізвище - Іванов. Та у тих, хто не знав, що Іванов – прізвище дідуся, ніякого питання не викликало. І ось настав час, коли наукові співробітники музею історії Горлівки помітили плутанину в письмових джерелах щодо біографії цієї людини. Проведена обробка документів у фондах музею,  детальна розмова з донькою поета Вірою Павлівною Безпощадною. З’ясувались цікаві біографічні таємниці. Дідусь майбутнього поета Олександр Іванов, скоріш за все носив інше прізвище – Ванідзе. Під час однієї з кавказьких війн потрапив у полон, там його обміняли на собак та записали у кріпаки. З тим він, кавказець за національністю, став носити російське прізвище – Іванов, і  мешкав в с. Сеславль на Смоленщині. Там він одружився з Василисою Василівною, теж кріпачкою. Народилися в цьому шлюбі двоє дітей – Юлія та Олександр. Юлія народила Павла, не будучи заміжньою. Тому і дав своє прізвище онукові дід. Пізніше Юлія виходить заміж, і її чоловік дає своє ім’я по батькові Павлу, а прізвище залишилось дідусеве. Ось в чому причина плутанини, яка стільки років замовчувалась. [16]

    Ім’я космонавта Олександра Волкова, уродженця міста Горлівка відоме в світі.  Багато в свій час писалось про нього, публікувалися біографічні відомості. Але такий аспект, як родове коріння, ніхто не висвітлив. Як родина Волкових (прабатьки космонавта) та Зибіних (пращури за материнською гілкою) з’явилися в Горлівці, звідки тягнуться їх коріння? Мати Олександра, Надія Волкова, народилась у селі Хитровка Курської губернії; її батько працював у складі артілі з будівельних робіт, виїжджав на сезон заробити грошей у Донбас. Так поступово і придивився до Горлівки, куди у 1929 році перевіз і сім’ю. А родина батька Олександра Тимофійовича Волкова родом з Кіровоградщини. В сім’ї було 10 дітей: 4 хлопця та 6 дівчаток. Вони теж приїхали в Горлівку майже в той час, що  ї Зибіни, у 1928 році. За старим рудником бабуся майбутнього космонавта викопала яму, побудувала там землянку і стала там жити багатодітна сім’я. І хто знав тоді, що гілки їх родового дерева простягнуться аж у Космос. [17]Зараз в фондах музею історії міста продовжується комплектування матеріалів про родину Волкових. Тепер це набуло ще більшого значення в зв’язку з тим, що сімейна історія поповнилась черговою «космічною» гілкою: син Олександра Олександровича Волкова, Сергій, здійснив у 2008 році свій космічний політ. І горлівчани можуть вже казати, що їх загальний родовід вперше в світовій історії поповнився сімейною традицією: представники двох поколінь Волкових побували в космосі, а фонди музею історії міста Горлівка мають безцінні джерела з вивчення родоводу Волкових.

    Співробітники музею з кінця 90-х років ХХ століття розглядають генеалогічні дослідження, як інтеграційну методику роботи, як з писемними, так і з речовими пам’ятниками. Одним з напрямів цих досліджень виступає досвід з виявлення старовинних погостів на теренах нашого міста, культурно – історичних, або природних локусів Горлівки. Як відомо, старовинні поховання можна спостерігати в місцях, де колись оселились першопоселенці міста. В Горлівці - це селища - Зайцеве, Байрак, Гольма, Залізне та ін. [18] Їх історія сягає у XVII століття. Але ще у XVI столітті ця територія використовувалася козаками для  відхожих промислів. Згодом  тут поєдналися долі близьких за культурами народів,  взаємопроникаючих одна  в одну, що проявилося у багатьох напрямках матеріальної та духовної культури. В Горлівці до 1999 року цей аспект не досліджувався, не фіксувалися залишки старовинних погостів, які дійсно можна віднести до заповідних історико–культурних місць нашого краю, та й взагалі України. Розуміючи це, наукові співробітники музею історії міста ретельно записали прізвища, імена, які були залишені пращурами на надгробних плитах чи хрестах. Дослідження не обмежувалось тільки слов’янськими похованнями. Були зафіксовані комплекси єврейських (ХIХ ст.), татарських кладовищ (у 80-их рр. ХIХ ст. в район селища „ Стальсбут” міста Горлівки прибули і компактно оселилися Поволзькі татари з  Казані). [19]

          Під час підготовки до чергової науково–практичної конференції з питань генеалогії горлівчан, її учасники з метою виявлення спадкоємності поколінь, які мешкають в перших горлівських селах Зайцево та Байрак,  Петро Яковенко та Любов Маслова, дослідили сучасні прізвища їх нащадків. І дійсно, приблизно  80%   „ зайцевців та байракців” – нащадки тих, чиї прізвища ми в змозі ще прочитати на плитах та хрестах : Агаркови, Аксьонови, Анікіни, Березецькі, Бондарі, Голоперови, Завражні, Кликови, Мухіни, Рижкови, Тітови, Ходарєви, Сергеєви та інші. [20]

    Чи не є вище перелічені факти свідками вже стійкої осілості в нашому місті? Ми маємо свій осередок, на який вже спираються декілька поколінь і формують подальшу крону свого родового дерева. Та все ж таки, що стосується виявлення глибини генеалогічної пам’яті, то Донбас – один з регіонів України, основну масу населення якого складають нащадки колишніх мігрантів, долі яких складались досить неоднозначно. Занадто складною та багатовимірною є історія нашого краю. Але водночас останню можна зрозуміти лише через долі окремих людей, що у своєму сукупному розмаїтті складають власне історичний процес. Літописи горлівських родин пишуться представниками різних верств населення: за віковим цензом, за соціальним походженням, за рівнем освіти, за фахом. Ми не перебільшимо, якщо стверджуватиме, що документальні джерела особистого характеру мають свою особливу унікальність. На сьогодні основу генеалогічних досліджень складає усна традиція передачі інформації, яку також не можна недооцінювати. Досвід показав, що в нашому місті більшість мешканців, які цікавляться цими питаннями, максимум змогли згадати лише ім’я своїх предків на глибину 5-6 поколінь. При поглибленні пошуку різко знижується надійність усних родовідних переказів, зростає ймовірність помилок, і ось тут велике значення мають документальні свідоцтва сімейних архівів. Особливо треба зупинитися на значенні особистих документів, які відіграють не тільки пізнавальну й виховну роль в окремо взятій родині, а й виступають раритетом в загальному масштабі. У зв’язку з генеалогічними дослідженнями роду Горлових (наше місто носить їм’я Петра Миколайовича Горлова, гірничого інженера), до фондів музею потрапив унікальний документ – оригінал його «Заповіту», який був адресований його родині. Мабуть, мало хто може презентувати заповіт засновника їх малої батьківщини, написаний власноруч.  З точки зору джерелознавства – це ще й унікальний археографічний раритет. Унікальність документальних джерел особистого характеру полягає ще й в тому, що в своїй більшості вони археографічного плану, що дає можливість «відчути» руку і душу автора. Так, фонди музею історії міста Горлівка поповнились рукописними спогадами бухгалтера Товариства Південно-Російської кам’яновугільної промисловості Кроликова М.О., який у 1900 році приїхав сюди з Санкт-Петербургу і започаткував тут свою «донбаську» сімейну історію. [21] Фонди нашого музею мають чимало ще унікальних особистих документів земляків різних періодів розвитку Горлівки, які акумулюють в своєї сукупності фактографічні та джерелознавчі компоненти генеалогічних знань.

    Музеєзнавство, генеалогія, джерелознавство – ці три допоміжні історичні дисципліни взаємопов’язані і на сучасному етапі формують концепцію наближення до конкретної людини, з її проблемами, її життям, інтересами. Ці наукові об’єкти як ніщо формують мікроісторію, яка у центр уваги становить особистість і стає своєрідним універсальним масштабом і смисловим центром історії. А музейний науковий центр та експозиційний майданчик видаються перспективними у подальшому розвитку міждисциплінарних досліджень у межах соціальних наук і наближенні елітарного культурного закладу до широких мас народу. Музей історії міста Горлівки надалі ставить перед собою задачу не залишатися лише збирачем і зберігачем генеалогічних фактів і тоді втратити статус наукової установи в сучасному значенні цього слова. Результатом  повинно стати пізнання суті родинних зв’язків горлівчан, їх ролі та значення на різних етапах розвитку нашого міста та в різних його історико – культурних спільнотах. Інтегрування теоретичних та практичних наробок в єдине генеалогічне древо горлівчан, з його корінням, стовбуром та кроною, допоможе вивести сучасний портрет мешканця нашого міста як представника донбаської спільноти. Це необхідно для осмислення свого місця в історичному процесі.

    ДЖЕРЕЛА

    1.Коломієць Г. Розвиток генеалогічного руху на Донеччині. Генеалогія горлівчан: матеріали другої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2001 р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: КП «Горлівська друкарня», 2001. – С. 7

    2. Так само, - С. 7

    3. Так само, - С. 8

    4. Савенко Н. Вступ. Генеалогія горлівчан: матеріали другої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2001 р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: КП «Горлівська друкарня», 2001. – С. 3

    5. Козель Е. Демографічна ситуація в м. Горлівка. Генеалогія горлівчан: матеріали першої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2000 р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: видавничий центр «ВГ», 2000. – С. 13

    6. Так само, - С.14

    7. Так само, - С.15

    8. Так само, - С.15

    9. Прохорова Л. Ретроспектива шлюбних відносин в Горлівці: особливості і тенденції. Генеалогія горлівчан: матеріали восьмої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2008 р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: ПП «Колегія», 2008. – С. 13

    10. Козель Е. Демографічна ситуація в м. Горлівка. Генеалогія горлівчан: матеріали першої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2000 р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: видавничий центр «ВГ», 2000. – С. 15

    11. Прохорова Л. Характерні особливості і тенденції шлюбних відносин в Горлівці в ХХ ст. Генеалогія горлівчан: матеріали другої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2001 р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: КП «Горлівська друкарня», 2001. – С. 8

    12. Фонди музею історії міста Горлівки. ===========================

    13. Савенко Н. Результати анкетування учнів за темою « Твій родовід». Генеалогія горлівчан: матеріали першої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2000 р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: видавничий центр «ВГ», 2000. – С. 11

    14. Так само, - С.12

    15. Савенко Н. Родовідне дерево горлівчан. Музей як осередок сімейних досліджень самобутньої історії Донбасу. Генеалогія горлівчан: матеріали п’ятої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2004р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: ПП «Комтек», 2004. – С. 6

    16. Савенко Н. П.Г.Безпощадний та його епоха. Генеалогія горлівчан: матеріали другої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2001 р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: КП «Горлівська друкарня», 2001. – С. 40

    17. Савенко Н., Субарєва В. З родоводу Героя Радянського Союзу льотчика-космонавта А.А.Волкова. Генеалогія горлівчан: матеріали другої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2001 р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: КП «Горлівська друкарня», 2001. – С. 43

    18. Савенко Н. Надгробні унікуми селищних погостів міста Горлівка як джерело виявлення прізвищ першопоселенців. Генеалогія горлівчан: матеріали четвертої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2001 р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: КП «Горлівська друкарня», 2003. – С. 33

    19. Так само, - С.37

    20. Яковенко П. Характеристика прізвищ мешканців села Зайцево Микитівського району м.Горлівки. Савенко Н. Надгробні унікуми селищних погостів міста Горлівка як джерело виявлення прізвищ першопоселенців. Генеалогія горлівчан: матеріали четвертої міської науково-практичної конференції ( м.Горлівка, 2001 р.) Упорядковано Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: КП «Горлівська друкарня», 2003. – С. 31

    21. Фонди музею історії міста Горлівка.





    Другие новости по теме:
    Просмотров: 3663 | Комментариев: (1) | В закладки: | |    
    Опрос сайта
    Вы партриот города Горловка?

    Панель управления
    Регистрация | Напомнить?






      Логин:
    Пароль:
    Друзья сайта
    Бесплатная библиотека
    Дизайн Вашего сайта
    Рейтинг@Mail.ru
    G o r l o v c a . r u
     Издательство: Горловка - звезда Донбасса.
     Редактор: Бородин Сергей
     Верстка: Raven Black
     Перепечатка: Использование и распространение материалов сайта одобряется
     Адрес: г. Горловка, ул. Пушкинская, 15
     Соцсети: ВК, ОК, Facebook
     Периодичность: всегда с Вами
     Цена: информация беcценна
     Сайт работает до последнего посетителя.
    Цель сайта gorlovca.ru рассказать о трудовой истории города Горловка, об известных жителях Горловка. Распространяя информацию о городе Горловка, Вы вносите вклад в развитие историко-патриотического движения нашего города. Гордитесь нашей историей, любите город Горловка.
    Сделаем город Горловка лучше совместными усилиями
    .